На виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад покладено повноваження органу опіки та піклування стосовно дітей Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв’язку з утворенням Державної служби України у справах дітей», реєстр № 2541-IX від 30 серпня 2022 року, що набув чинності 05 серпня 2026 року.
Асоціація міст України, ще у 2022 році виступала проти таких норм у законопроєкті № 7087 та звертала увагу на порушення норм Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
На виконання цього Закону та забезпечення діяльності служб у справах дітей органи місцевого самоврядування потребуватимуть додаткову цільову субвенцію у розмірі не менше 2,26 млрд гривень, про виділення яких у Державному бюджеті України звернулась Асоціація міст України до Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Законом Державну службу у справах дітей визначено центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, на який покладається здійснення повноважень із запобігання, виявлення, припинення випадків порушення прав дитини, повноважень компетентного органу з питань усиновлення, координація діяльності центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей, інших органів у справах дітей з питань усиновлення та захисту прав дитини.
Здійснення повноважень органу опіки та піклування стосовно дітей делеговано Законом виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад без передачі фінансового ресурсу на це.
До повноважень органів місцевого самоврядування віднесено, зокрема:
- виявлення, надання статусу, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- відібрання дитини, якщо існує безпосередня загроза її життю чи здоров’ю;
- звернення до суду з позовами щодо захисту прав дитини, представлення в суді інтересів дитини;
- здійснення діяльності щодо усиновлення та влаштування дітей у сімейні форми виховання, внесення відомостей до банку даних;
- передання дітей під опіку, піклування, влаштування у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу;
- надання згоди на усиновлення дитини, якщо опікун/піклувальник її не надав;
- здійснення контролю за умовами утримання, навчання, виховання усиновленої дитини, дитини під опікою, піклуванням;
- надання правової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, їхнім законним представникам, виконання повноважень щодо утримання та виховання таких дітей;
- здійснення перевірки умов утримання, виховання дітей у сім’ях, стосовно яких надійшло повідомлення про можливе порушення прав, вжиття заходів щодо негайного відібрання.
Законом закріплено нормативи щодо штатної чисельності служб у справах дітей, що у міських, селищних, сільських радах, містах Києві та Севастополі, державних адміністраціях встановлюється з розрахунку:
- один працівник служби на 1 тисячу дітей, які проживають у сільській місцевості;
- один працівник служби на 1,5 тисячі дітей, які проживають у місті;
- не менше ніж один працівник на територіальну громаду, якщо у громаді проживає менше 1 тисячі дітей.
За розрахунками Аналітичного центру Асоціації міст України, органи місцевого самоврядування потребуватимуть додатково 5,15 тисяч посадових осіб для виконання повноважень, визначених цим Законом України, а загальна річна потреба у фінансовому забезпеченні функціонування служб у справах дітей становитиме 2,26 млрд гривень.
Асоціація міст України звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики і Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і щодо передбачення у Державному бюджеті України цільової субвенції місцевим бюджетам на забезпечення діяльності служб у справах дітей у розмірі не менше 2,26 млрд гривень.
